Мої захоплення!
Мої вірші...
Порада синочкам в житті.
Вдивляються пильно , щось хочуть спитати.
Допитливі , ніжні , і гарні - аж плачу ,
Для мене життя й цілий світ вони значать.
Синочки мої , мої голуб’ята ,
Вами пишаються мама і тато.
Ви - наша надія , ви – наша опора.
У вирій в майбутнє полинете скоро.
В любові зростайте , мої соколята ,
Нехай в житті буде в вас друзів багато.
Хай друзі в біді будуть з вами завжди,
І захистять вас від зла і біди.
Навчіться любити , із вірою жити ,
Умійте з людьми щиросердно дружити,
Правило знайте одне золоте :
“Що ви посієте , те й пожнете”.
В дорозі далекій хай вам помагає
Батьківська хата і небо безкрає.
В небо несуть вас юні крилята ,
Та не забудьте додому вертати.
Там батько і мати вас завжди чекають ,
І вам у Бога щастя й долі прохають.
Для них ви довіку – діти малі,
Батьківська любов – перша святість землі.
Зростайте , сини , із землі беріть сили ,
Щоб зло і печаль вас в житті не скосили.
Мужнійте , ростіть , хай про вас слава лине
Довіку любіть рідну неньку – Вкраїну!
Козельська І.М. , вчитель укр..мови і літератури Великоолександрівського НВК Васильківського району
Моя школа
Серед садів , квітуючих довкола ,
Мов у віночку мальви і жоржин,
Старенька , тиха , аж 100 – річна школа
Зігріє серце спогадом ясним.
Вона від старості вже посивіла,
Віконця вже не сяють , як раніше ,
Неначе на горбок спочить присіла,
Але з роками ти мені рідніша.
В цій школі вперше сіла я за парту ,
Читати вчилась , добре рахувати ,
Навчилась слухать мудре слово тата
І ніжні мами руки цілувати.
У вчителів навчилась жити чесно
І цінувати над усе людину.
Вони зростили в серці зерна щедрі,
Що гартувались у тяжку годину.
Тепер я поруч з ними вже працюю,
Пишаюсь тим , що я тепер – учитель !
Радію з дітьми , з ними і сумую ,
Роботу цю не можна не любити.
Моя старенька , рідна , тиха школо !
Нехай до тебе шлях не заростає.
Ми не забудемо тебе ніколи,
Твій образ нас від лиха захищає.
Козельська І.М. , вчитель укр.. мови і літератури Великоолександрівського НВК
Матусі
Мамо, матусю, сонечко миле,
Ніжність і ласка, джерело тепла.
Мов квітку тендітну мене ти зростила
І душу , і серце мені віддала.
Ти ночі не спала, мене колихала,
Від зла і хвороби мене берегла.
Мудрі потрібні поради давала,
І мамою, й подругою бути змогла.
До тебе іду я із щастям, з сльозами,
З тобою близькі ми будем завжди.
Саме рідніше святе слово «мама»,
Без нього не жити, немов без води.
Матусю, рідненька, я хочу сказати,
Що дужче за всіх люблю тебе я.
І довгих років буду в Бога прохати
Для тебе тебе, зіронько ясна моя.
Нехай твоє серденько втоми не знає,
Витри сльозинку . я поруч завжди,
І так, як ти мене в дитинстві захищала,
Тебе я від зла збережу і біди.
Козельська Ірина Миколаївна, вчитель укр.. мови і літератури Великоолександрівського НВК
Татусеві (від імені моїх синів)
Таточку милий, надія й опора,
Слово напутнє щире скажи.
В вирій далекий полину я скоро,
Тож ти матусю мою бережи.
Був ти за приклад в нашому домі,
В небо маленьким мене підкидав,
Бути мужчиною завжди й в усьому,
Слово залізно тримати навчав.
Завжди з проблемами йшов я до тебе,
Ти завжди дбав, захищав,помагав.
Батько і мати - сонце і небо,
Богові слава, що їх мені дав.
Падав я - ти помагав підвестися,
Лаяв частенько , та я ж заробляв.
Радість і щастя – тато і ненька,
Надійне плече я завжди відчував.
Дай свою руку, мудрий мій тату,
Вищий за тебе виріс твій син.
Друзів у мене буде багато,
А найнадійніший - тільки один.
І хай , може , я не найкраща дитина,
Не завжди я слухав, ти вже прости.
Але , тату, вір, що власного сина
Вирощу тільки таким же , як ти.