Літературно - музична композиція "Ярмарок на Україні"

 

 

 

 

 

«Ярмарок»

 

 

Літературно – музична  композиція,проведена  у  Великоолександрівському  НВК

з  участю  учнів  5-10  класів

 

Автор    Козельська  Ірина  Миколаївна,вчитель  української  мови і  літератури

 

 

 

Сцена  прибрана  під  ярмарок. На  столах  виставлено  глиняний  посуд, фрукти  і  овочі  в  кошиках. На  сцені  ведучі.

Учень 1.  Життя  наших  предків  було  нелегким  і  водночас  романтичним. Багато  випало  на  їх  долю  роботи, та  хоч  український  народ  здавна  славився  своєю  працелюбністю, та  його  душа   завжди  прагнула  скрасити  життя  святами , які  приносили  веселий  жарт, щастя  й  надію.

Учень 2.  А  часом  праця  і  відпочинок  перепліталися. Праця  ставала  загадковою, святковою, святою. А  свято  давало  змогу  людям  скинути  тягар  повсякденних  турбот   і  кинутися  в  бурхливий  потік  розваг.

Учениця1.  І  найбільшою  віддушиною, найбільшим  святом   у  житті  українця  , мабуть,був  ярмарок. Саме  на  ярмарку  люди  дізнавалися  про  новини, спілкувалися  між  собою, знайомилися, пізнавали  географію  і  ази  бізнесу.

 

Учениця 2. До  нашого часу  дійшли  чимало  приказок  і  прислів’їв, в  яких  згадується  ярмарок :

Загубився, як  теля  на  ярмарку.

Водить  очима, мов  злодій  на  ярмарку.

Повели, як  козу  на  ярмарок.

Учениця 1. Ярмарок  на  Україні  - це  криниця  фольклору  та  традицій, які оспівали  М.Гоголь  і  Остап  Вишня, Нечуй – Левицький    та  Стельмах.

На  сцену  виходять  діти, одягнені  в  українські  костюми  відповідно  до  своїх  ролей.

Хлопчик. Мені  на  Святвечір  хрещений  батько  дав  копієчку  , я  заховав  свій  скарб  і  півроку  чекав  цього  дня, щоб  купити  на  ярмарку  сопілочку, глиняного  півника  і. якщо  вистачить, ласощів.

Дівчинка. А  я  все  літо  допомагала  батькам  на  пасіці, по  господарству, город  полола, рано  вставала  і  пізно спати  лягала. От  татко  взяли мене  з  собою  на  ярмарок  і  пообіцяли  купити  нову  стрічку  та  великого  медяника.

 

Парубок . Я  ціле  літо  працював  на  багатія, заробив  кілька  карбованців. А  сьогодні  на  ярмарку  я хочу  купити  нові  чоботи, гарного  картуза, а  для  коханої  дівчини  цукерок, пряників, стрічку  або  намисто.

Дівчина. А  я  прийшла  на  ярмарок, щоб  потанцювати  з  подругами, пожартувати  з  парубками. Собі ж  хочу  купити  нове  намисто  і  яскравих  стрічок, квіточок  на  віночок…

Дядько.  А  я  приїхав  , щоб  вигідніше  продати  коня. Вола, з  податками  розрахуватися. Та  й  просто    хочеться  на день – два  від  сім’ї  відірватися, з  кумом  душу  відвести.

Молодиця. Я   ціле  літо  годувала  півня, щоб  продати  його , а  собі  купити  ситцю  на  спідницю  чи  парчі на  очіпок, щоб  більше  подобатися  чоловікові.

Учениця. Подивіться, люди  добрі,

                  Тягнуться  вози  за  обрій,

                  І  дорогами,й  степами,

                  З  дальніх, з  ближніх  сіл  з  торбами

                  Ідуть  славні  трударі,

                  Гончарі  і  хлібороби, пекарі  і  садоводи,

                  Рукодільниці  , майстри.

                  Гей  народ  збирається!

                 Ярмарок  починається!

Сценка  «Куди  їдеш, Явтуше?»

 На   сцені  зявляються  діти, що  імпровізують  торгівлю.

Чути  вигуки:

-         Курку  купіть!Курку!

-         Часник, як  бик!

-         Цибуля. Як  гуля!

-         Картопля! Картопля! Велика, рум’яна, соковита! Сама  в  казан  проситься!

На сцені  зявляються  дві  куми. Одна  з  них  тягне  чоловіка  на  мотузці.

 

1.     – Здорова  була, кумонько!

     2.  –    Доброго  здоров’ячка, кумасю!

     1. -   Ти  на  ярмарок?

     2. -  Еге  ж, на  ярмарок!

1.  -  А  чому  Грицька  на  мотузці  тягнеш?

2. -  Та  продаю  клятого, Такий  вже  ледащо, що  тільки  й  уміє, що  істи. Ось  послухайте!

Інсценування  пісні  «Грицю, Грицю, до  роботи»

Дядько  продає  тканину. До  нього  підходить  дівчина.

-         Почім  ваша  тканина ?

-         Дуже  дешево, красуне. По  поцілунку  за  метр.

-         Відміряйте  мені  3  метри. Бабусю, ідіть  розрахуйтеся!

 

Тітка продає  яйця.  Молодиця  торгується.

-         Скільки  коштують  яйця?

-         Карбованець  за  штуку. Биті  - по  півкарбованця.

-         Ну  то  набийте  мені  три  десятка.

 

 

 

Молодиця  продає  курку.

 

-          Курку! Курку  купіть!

-         Що  продається?

-         Курка, гарна, вгодована.

-         Щось  ваша  курка  на  півня  схожа. Чому  у   неї  такі  довгі  ноги?

-         Бо  вона  багато  бігає.

Учениця 1.Та  найбільше  свята  чекали  молоді  хлопці  та  дівчата. Бо  купивши  собі  обнову  на  ярмарку, дуже  хотілося  закрутитися  у веселому  танку, щоб  стрічки  розвівало  вітром, щоб  чобітки  підківками  бряжчали.

Український  народний  танець.

Учень  1.Але  все  на  світі  має  свій  кінець.  Закінчується  і  ярмарок. Тече  річка  селянських  возів  додому. А  там  чекають  рідні , сподіваючись  на  подарунок. В  кожній  хаті  лунають  крики радощів  чи  невдоволення, адже  по – різному  поверталися  додому.

1.        Іде  дід п’яним  додому  з  ополоником. Баба  стрічає  його.

-         Ну  що, старий, продав  корову?

-         Продав.

-         А  гроші  де?

-         Та  воно  …бач, стара… Ага, ось  ополоника  купив…

2.      –  Купив, чоловіче, що   я  казала?

-          Ні.

-          А гроші  де  подів?

-         Та  ось  де. За  чоботи  просили  чотири,  а  я  дав  три. Це  вже  сім. Карбованець  туди , карбованець  сюди - це  вже  дев’ять. А один  з  кумом  проїли – от  і  десять.

Звучить  пісня «Тільки  в нас  на  Україні»

 

Всі  учасники  виходять  на  сцену.

Учень 1.  Минають  роки, сторіччя. Змінюються  покоління, та  одне  не  змінюється – щирість  душі  українця.

Учениця  1. І  найбільшою  святинею  було  і  є  вміння  берегти  звичаї  і  традиції  наших  предків, бо  український  народ  твердо  пам’ятає  пророчі  слова : «Той народ  , який  не  пам’ятає  свого  минулого, не  матиме  і  майбутнього».

Учениця 2. І  наш  святий  обов’язок – знати, берегти  і  примножувати  традиції  свого  народу,не  забувати  про  дорогоцінну  спадщину  , залишену  нашими  предками. Саме  тоді  ми  зможемо  називатися  українцями. А  це  звучить  гордо!   Пісня  «Моя  Україна!»