Літературно - музична композиція "Ярмарок на Україні"
«Ярмарок»
Літературно – музична композиція,проведена у Великоолександрівському НВК
з участю учнів 5-10 класів
Автор Козельська Ірина Миколаївна,вчитель української мови і літератури
Сцена прибрана під ярмарок. На столах виставлено глиняний посуд, фрукти і овочі в кошиках. На сцені ведучі.
Учень 1. Життя наших предків було нелегким і водночас романтичним. Багато випало на їх долю роботи, та хоч український народ здавна славився своєю працелюбністю, та його душа завжди прагнула скрасити життя святами , які приносили веселий жарт, щастя й надію.
Учень 2. А часом праця і відпочинок перепліталися. Праця ставала загадковою, святковою, святою. А свято давало змогу людям скинути тягар повсякденних турбот і кинутися в бурхливий потік розваг.
Учениця1. І найбільшою віддушиною, найбільшим святом у житті українця , мабуть,був ярмарок. Саме на ярмарку люди дізнавалися про новини, спілкувалися між собою, знайомилися, пізнавали географію і ази бізнесу.
Учениця 2. До нашого часу дійшли чимало приказок і прислів’їв, в яких згадується ярмарок :
Загубився, як теля на ярмарку.
Водить очима, мов злодій на ярмарку.
Повели, як козу на ярмарок.
Учениця 1. Ярмарок на Україні - це криниця фольклору та традицій, які оспівали М.Гоголь і Остап Вишня, Нечуй – Левицький та Стельмах.
На сцену виходять діти, одягнені в українські костюми відповідно до своїх ролей.
Хлопчик. Мені на Святвечір хрещений батько дав копієчку , я заховав свій скарб і півроку чекав цього дня, щоб купити на ярмарку сопілочку, глиняного півника і. якщо вистачить, ласощів.
Дівчинка. А я все літо допомагала батькам на пасіці, по господарству, город полола, рано вставала і пізно спати лягала. От татко взяли мене з собою на ярмарок і пообіцяли купити нову стрічку та великого медяника.
Парубок . Я ціле літо працював на багатія, заробив кілька карбованців. А сьогодні на ярмарку я хочу купити нові чоботи, гарного картуза, а для коханої дівчини цукерок, пряників, стрічку або намисто.
Дівчина. А я прийшла на ярмарок, щоб потанцювати з подругами, пожартувати з парубками. Собі ж хочу купити нове намисто і яскравих стрічок, квіточок на віночок…
Дядько. А я приїхав , щоб вигідніше продати коня. Вола, з податками розрахуватися. Та й просто хочеться на день – два від сім’ї відірватися, з кумом душу відвести.
Молодиця. Я ціле літо годувала півня, щоб продати його , а собі купити ситцю на спідницю чи парчі на очіпок, щоб більше подобатися чоловікові.
Учениця. Подивіться, люди добрі,
Тягнуться вози за обрій,
І дорогами,й степами,
З дальніх, з ближніх сіл з торбами
Ідуть славні трударі,
Гончарі і хлібороби, пекарі і садоводи,
Рукодільниці , майстри.
Гей народ збирається!
Ярмарок починається!
Сценка «Куди їдеш, Явтуше?»
На сцені з’являються діти, що імпровізують торгівлю.
Чути вигуки:
- Курку купіть!Курку!
- Часник, як бик!
- Цибуля. Як гуля!
- Картопля! Картопля! Велика, рум’яна, соковита! Сама в казан проситься!
На сцені з’являються дві куми. Одна з них тягне чоловіка на мотузці.
1. – Здорова була, кумонько!
2. – Доброго здоров’ячка, кумасю!
1. - Ти на ярмарок?
2. - Еге ж, на ярмарок!
1. - А чому Грицька на мотузці тягнеш?
2. - Та продаю клятого, Такий вже ледащо, що тільки й уміє, що істи. Ось послухайте!
Інсценування пісні «Грицю, Грицю, до роботи»
Дядько продає тканину. До нього підходить дівчина.
- Почім ваша тканина ?
- Дуже дешево, красуне. По поцілунку за метр.
- Відміряйте мені 3 метри. Бабусю, ідіть розрахуйтеся!
Тітка продає яйця. Молодиця торгується.
- Скільки коштують яйця?
- Карбованець за штуку. Биті - по півкарбованця.
- Ну то набийте мені три десятка.
Молодиця продає курку.
- Курку! Курку купіть!
- Що продається?
- Курка, гарна, вгодована.
- Щось ваша курка на півня схожа. Чому у неї такі довгі ноги?
- Бо вона багато бігає.
Учениця 1.Та найбільше свята чекали молоді хлопці та дівчата. Бо купивши собі обнову на ярмарку, дуже хотілося закрутитися у веселому танку, щоб стрічки розвівало вітром, щоб чобітки підківками бряжчали.
Український народний танець.
Учень 1.Але все на світі має свій кінець. Закінчується і ярмарок. Тече річка селянських возів додому. А там чекають рідні , сподіваючись на подарунок. В кожній хаті лунають крики радощів чи невдоволення, адже по – різному поверталися додому.
1. Іде дід п’яним додому з ополоником. Баба стрічає його.
- Ну що, старий, продав корову?
- Продав.
- А гроші де?
- Та воно …бач, стара… Ага, ось ополоника купив…
2. – Купив, чоловіче, що я казала?
- Ні.
- А гроші де подів?
- Та ось де. За чоботи просили чотири, а я дав три. Це вже сім. Карбованець туди , карбованець сюди - це вже дев’ять. А один з кумом проїли – от і десять.
Звучить пісня «Тільки в нас на Україні»
Всі учасники виходять на сцену.
Учень 1. Минають роки, сторіччя. Змінюються покоління, та одне не змінюється – щирість душі українця.
Учениця 1. І найбільшою святинею було і є вміння берегти звичаї і традиції наших предків, бо український народ твердо пам’ятає пророчі слова : «Той народ , який не пам’ятає свого минулого, не матиме і майбутнього».
Учениця 2. І наш святий обов’язок – знати, берегти і примножувати традиції свого народу,не забувати про дорогоцінну спадщину , залишену нашими предками. Саме тоді ми зможемо називатися українцями. А це звучить гордо! Пісня «Моя Україна!»